Спостерігаючи за медійним простором напередодні президентських виборів у 2019 р. в Україні, склалося враження що чисельні так звані анти-корупційні громадські організації що фінансуються за рахунок грантів від різноманітних закордонних організацій практично одночасно посилили свою присутність в Українському медіа-просторі, де прямо чи опосередковано критикували президента Порошенка чим значно принижували його електоральний рейтинг.
Враховуючи, той факт що між президентом Порошенком та президентом Трампом так і не відбулась серйозна зустріч, а також враховуючи інформацію оприлюднену у газеті The Washington Post у «Блискавка Медіа» вимальовується версія / враження що могло мати місце втручання невідомої сторони у виборчий процес в Україні, через те що раніше Україна нібито втручалася у виборчий процес в США на стороні пані Клінтон, котра змагалася на президентських перегонах з паном Трампом, або ж мабуть президенту Порошенку були поставлені такі умови для зустрічі на котрі він не міг погодитись.
Талановитий юрист Mary Mycio висловила з цього приводу таку думку:
“…Роль Бігуса, як опори для брудної партизанської війни Коломойського проти Порошенка, яскраво демонструє, як деякі з цих проектів фактично підтримали потужні антиурядові меседжі з Кремля, та відсторонених олігархів, які й досі володіють найпотужнішими українськими телеканалами. А відсутність альтернативи в українському політикумі допомогла Зеленському стати президентом України…
Керуючись недоведеним твердженням, що донорські антикорупційні моделі є ефективними та більш-менш універсальними, західні донори після 2014 року почали фінансувати різноманітних активістів, недержавні організації та журналістів для викливання корупції в Україні.
На додаток до «підвищення рівня обізнаності» ці моделі головним чином «лаяли та ганьбили» могутніх урядовців та політиків та вимагали їх переслідування та покарання.
А коли герої викриттів не потрапляли до в’язниці, то тоді отримувачі грантів [Є.П.:так звані грантоїди] підтримувані іноземними донорами та дипломатами, звинувачували уряд України у недобросовісності…”
“…Bihus’s role as a prop in Kolomoisky’s blatantly partisan marathon vividly demonstrated how some of these well-intentioned projects have ended up reinforcing the already powerful anti-government messaging from the Kremlin and the deposed oligarchs who still own Ukraine’s most powerful TV channels. Given the dearth of competent alternatives in Ukraine’s political class, this has helped put Zelenskiy in reach of Ukraine’s presidency…
…Acting on the never-tested assumption that their anti-corruption models are effective, much less universal, donors began funding a variety of activists, NGOs, and journalists after 2014 to expose corruption in Ukraine.
In addition to “awareness raising,” this has primarily consisted of “naming and shaming” the powerful followed by demands for their prosecution and punishment.
When the subjects of the various exposes never went to jail, the grantees [Y.P: so called grant-eaters], bolstered by donors and diplomats, accused the government of bad faith and stalling…”
«Блискавка Медіа», Євген Пашковський
28.12.2019
